понеділок, 8 грудня 2014 р.

Трішки про вічне.

Трішки про вічне.
Бувають миті, коли тебе щось вкрай дістало, і похмура роздратованість світом стирчить в душі млосним кілком так міцно, що здається не вирубати її звідти ніякою силою. Що здається, впоратись з цим зможе лише, його величність час, та й то повільно і свербляче.
Та бувають і миті, які цю роздратованість зі зцілювальною легкістю стусонуть під цю в'їдливу, маленьку і противну дупцю так, що аж заниє трохи в грудях від раптового чудотворного звільнення.

вівторок, 21 жовтня 2014 р.

В сивій самотності

В сивій самотності тяжкій, безмежній
Чи у ві сні, чи може й наяву
Проходять тихо, мляво й обережно
Дні, де здається, що ніби живу.

Стирає час години дні і миті
Стрімко летить у прірву забуття -
І лиш долоні, що росою вмиті
Дарують віру і несуть життя.

середа, 15 жовтня 2014 р.

Нова імперія на Окє-рєкє.

201...-й рік.
Росія розвалилась на атоми.
Голод, мародерство, трупи посеред вулиць від алкогольної інтоксикації, хаос і руїна.
Останнього разу долар продавали місяць тому по 400 рублів.
Сьогодні за валізу з рублями дають 5 баксів - і то лише азербайджанці. Просто за валізу.
Виїхати нікуди не можна, кругом стіна.

вівторок, 30 вересня 2014 р.

Імперського вождя...

Чи то терміти підточили
Чи мухи, ґедзі чи, бля, тля?
Але з ногами щось не дуже
Стало в імперського вождя.

Побачить прапор жовто синій
І в балаклавах... - хлопці є?
І в мить на "Слава Україні!"
Як страус у бетон клює.
:-)

четвер, 28 серпня 2014 р.

Іван і Марічка.

Стояли обійнявшись незворушно
Дві тіні, що злилися у одну.
Шептались на прощання в мить останню,
До того, як піде він на війну.

- Марічко, пам'ятаєш, сонце моє,

четвер, 14 серпня 2014 р.

Про панночку Українку.

Оповім я вам одну правдиву історію про Панночку Українку, її батька Хмеля, та їх сусідів Ляха, Гуйла та інших.  Нічого не видумував, все виключно на історії нашої землі. Все правда, до останньої букви.
Тож, вмощуйтесь зручненько і слухайте уважненько.
В одному заможному і великому селі на ймення Європа, в мальовничій великій глиняній хаті
з очеретяною стріхою,

субота, 26 липня 2014 р.

Вогник мрій.

Коли мерзенно і тривожно на душі
Коли твій вогник мрій ледь ледь палає
Коли в бурхливому коловороті днів
Здається й віри навіть вже немає
Знайди оту свою самотню тугу
І наодинці, у цей скрути час
Всади її навпроти себе
Й най «Пісня буде поміж вас»

субота, 24 травня 2014 р.

Тепер я знаю що таке екстаз.

Якось синочок в мене спитав - Тату, що це таке екстаз?
Я щось, втопаючий у своїй глибокій будденності, не задумуючись промугикав - це коли тобі добре.
І подихав жити далі.
Що я міг відповісти, коли я й сам дурний не знав, що воно таке?
Тепер знаю...)
Кілька днів стирчиш в Москві, говориш російською, дивишся ОРТ, їздиш в авто з колорадськими стрічками, слухаєш докази, згідно яких

вівторок, 13 травня 2014 р.

Дівчатко...

Дівчатко вибігло з травички,
Намочивши черевички
В росянім садку ранковім,
Що втопає у любові.

Похололи мокрі ніжки,

середа, 12 березня 2014 р.

Долоні доні.

Маленькі ніжки тупотять по хаті,
Кохане "тато" чую я здаля,
Лунає дзвінко голос у кімнаті,
Шука мене ріднесеньке маля.

Прийде, пригорниться, і ляже на долоні -

понеділок, 17 лютого 2014 р.

Українські екстримісти

Блок пост від Михайлівської.

17.02.14.

Це за сценою, тупик. Там майже нема людей, ніби взагалі на відшибі.  Сидять дрімають хлопці охоронці. Тисячолітня втома на їх лицях, сірі темні впадини замість очей. На перший погляд складається враження, що хлопці зможуть витримати в такому режимі ще максимум годину. Зі сцени доноситься чийсь монотонний гундіж.