Тато!

Цікавенну штуку відкрив оце!)

Сьогодні бачив дівчатко, таке як моє, тут в Бухаресті, любувався ним, бо скучив дико за своїм. І коли воно по нашому покликало «татка» - в мене аж защемило.))
Це була болгарська сім’я.

І стало мені цікаво – а як дітки різних братів наших слов’ян кличуть свої татусів? Ну Мами – вони і в африці мами.) А от татусі – в кожного по своєму. І в той же час – це, мабуть найпоказовіше, найхарактерніше слово. Бо найперше разом з мамою, найдавніше, воно повинно бути без слідів глобалізації. Подібні слова – вказують на походження народів значно красномовніше будь яких історичних книг, що завжди несуть суб’єктивність автора. Це як лакмус – його не приховаєш.

Погуглив.

Результат вразив, дивіться самі на скрін. Хто брати, а хтось випадає, нє?)

Еротична казочка

Еротична казочка Вам на ніч. )

Якось одного разу, коли козака Іванка довго не було вдома з війни, зайшов до Катерини (дружини Іванка) сусід - московит Іванушка. Той часто полюбляв заходити до красуні-панянки в гості. Кочова кров ординських предків бурлила у вічно п'яній, і завжди вульгарно нахабній голові, та штовхала його на постійні пригоди. І улесливим словом стелився він до Катерини, і води інколи принесе, і дрів нарубає...

І якось так сталося одного разу, що зворушена залицяннями та поміччю жінка допустила хвилинну слабкість, незчулась як, і не відмовила постійно напираючому зайді...

Лабутени!

То он воно що!

Лабутени, лабутени...
Я весь час думав що за паніка з цими лабутенами? Вся Україна на рогах.

А виявляється це російський кліп з матюками?

Народ, ви що серйозно? Вся Україна на рогах від "пріми без п...зди в оху...тєльних штанах"? Навіть 95-й квартал пародію зліпив на це? Пародію на матюкливий російський кліп? Я сплю чи що?

Гадаєте хоч 1% поляків, чи якихось французів слухав цей "шедевр" аж так, щоб головні коміки країни на це робили пародію?

Обирати кожному з нас!

Маю тут в очікуванні свого літака трохи часу і натхнення, і хочу поділитись деякими проміжними враженнями-думками після чергових відвідин, цього разу - Узбекистану.

Я побував, дякувати Богові за можливість, майже у всіх країнах бувшого совка. Практично кругом був по кілька разів, повертаючись туди знов через певний час, порівнюючи зміни.

Ну що сказати, серійний вбивця народів - совок, з усіх нас зліпив одну незграбну кривоморду потвору з назвою - совєцький народ. Хоч і неозброєним оком помітна вражаюча різниця між деякими народами, що входили в склад совка, та тим не менше, це не зупинило поширення тренду - совєцький народ.

Історія про перехід на українську.

Це історія про перехід на українську.

Хоча, знаєте, ні!
Перехід - це ж лише видима, помітна верхівка айсбергу. А там,  в неозорій для стороннього ока глибині - багато різних історій, без яких та маківка не височіла б ніколи.)

Там і історія про повернення, про усвідомлення, про вибір, очищення і багато іншого.

Одним словом, ця історія - про любов).
Бо саме вона - головний, фундаментальний рушій всього доброго на землі. Саме любов. До своїх дітей, батьків, коханих і рідного краю. Лише вона примушує нас змінюватись і вдосконалюватись.

Колись усе закінчується...

Колись усе закінчується, друже.
Цінуй що маєш, кожну мить, щодня!
Спливає час, йому на все байдуже -
Подумав я, ...і встав з свого коня.

Сталевий, дякую тобі за поле!
За світ без меж, пахучий небокрай,
За Неню, мрії, - дякую, соколе!
Тризуб собі залишу... - прощавай!

Старушенція Європа.

Колись, в далекому 1950-му, коли облуплена нечуваною донині війною старушенція Європа ще ледь почала оговтуватись від шоку - європейці створили Европейську Мовну Спілку (EBU).

Божевільно стомлені люди усвідомили - світ має бути таким, яким його створив Бог. Агресії - не місце серед людей. Вона не вирішує нічого. Кожнісінька нація - має жити і розвиватись. Самобутньо і незалежно. Хоч слабша вона, хоч сильніша, хоч більша, хоч менша. І нікому зі смертних не дано права змінювати господнє ремесло - бо це закінчується трагедіями та руйнуваннями. Одним словом - кожному має бути своє, хоч і в купі - ми сила.