Іван і Марічка.

Стояли обійнявшись незворушно
Дві тіні, що злилися у одну.
Шептались на прощання в мить останню,
До того, як піде він на війну.

- Марічко, пам'ятаєш, сонце моє,

Про панночку Українку.

Оповім я вам одну правдиву історію про Панночку Українку, її батька Хмеля, та їх сусідів Ляха, Гуйла та інших.  Нічого не видумував, все виключно на історії нашої землі. Все правда, до останньої букви.
Тож, вмощуйтесь зручненько і слухайте уважненько.
В одному заможному і великому селі на ймення Європа, в мальовничій великій глиняній хаті

з очеретяною стріхою,

Вогник мрій.

Коли мерзенно і тривожно на душі
Коли твій вогник мрій ледь ледь палає
Коли в бурхливому коловороті днів
Здається й віри навіть вже немає
Знайди оту свою самотню тугу
І наодинці, у цей скрути час
Всади її навпроти себе
Й най «Пісня буде поміж вас»

Тепер я знаю що таке екстаз.

Якось синочок в мене спитав - Тату, що це таке екстаз?
Я щось, втопаючий у своїй глибокій будденності, не задумуючись промугикав - це коли тобі добре.
І подихав жити далі.
Що я міг відповісти, коли я й сам дурний не знав, що воно таке?

Тепер знаю...)

Кілька днів стирчиш в Москві, говориш російською, дивишся ОРТ, їздиш в авто з колорадськими стрічками, слухаєш докази, згідно яких

Дівчатко...

Дівчатко вибігло з травички,
Намочивши черевички
В росянім садку ранковім,
Що втопає у любові.

Похололи мокрі ніжки,

Долоні доні.

Маленькі ніжки тупотять по хаті,
Кохане "тато" чую я здаля,
Лунає дзвінко голос у кімнаті,
Шука мене ріднесеньке маля.

Прийде, пригорниться, і ляже на долоні -

Українські екстримісти

Блок пост від Михайлівської.

17.02.14.

Це за сценою, тупик. Там майже нема людей, ніби взагалі на відшибі.  Сидять дрімають хлопці охоронці. Тисячолітня втома на їх лицях, сірі темні впадини замість очей. На перший погляд складається враження, що хлопці зможуть витримати в такому режимі ще максимум годину. Зі сцени доноситься чийсь монотонний гундіж.