Козацькі монастирі.

Із циклу «Ви фсьо врьоті, майдауни! Ви фсьо падстроілі хвашизди! Прі савєцкай власті, прі батюшкє Сталінє ми жилі лучче фсєх!»:

Колись, коли на початку 90-х я читав якісь перші випадкові книги, що заперечували мені всю шкільну програму і повністю суперечили моїй совковій свідомості – я думав, що це все проіскі імпєріалістов. Як можна розібратись де правда, а де брехня, якщо і ті і ті пишуть книги. Та з часом, віком, і накопиченням інформації  – почало з’являтись розуміння  як все ж таки відрізняти зерно від полови у більшості випадків.

Ось знову цікавий випадок.

Читаю книгу Адріана Кащенка «Оповідання про славне військо Запорозьке низове», написане ще до вєлікай рєвалюциі 1917-го.
Помер чоловік у 1921-му році. Тобто майдауном ну ніяк не може бути, навіть гіпотетично. Так от в книзі згадується про 4 найпопулярніших козацьких монастирі – Самарський, Мотронинський, Межигірський і Братський.
Долю Мотронинського і Межигірського знаю, а ще двох – стало цікаво.
Погуглив.
І знову все, як завжди. Пощастило Адріану, не застав він їх долю.

…

Самарський Миколаївський монастир.
Створено в 1576-му. Ліквідовано за часів радянської влади в 30-х. В ньому відкрили будинок пристарілих, потім інтернат для розумово відсталих.

Мотронинський монастир.
Створено в 1037-му. Руйнувався і відбудовувався кілька разів. Та Після революції 1917 року в глибокому занепаді, і 1929 року монастир передали у використання комунальним та колективним господарствам. В 43-му пошкоджений німцями. А совки більше й не парились.

Межигірський монастир.
Створено в 988-му. Розібрано тупо на цеглинки і сплюндровано в в 1934-35-му роках.
Причому разом з козацькими могилами, в т.ч. і Палія з Самусем. Ну і Янукович тут відмітився – побудувавши на кістках козаків та сплюндрованій святині – своє лігво.

Києво-Братський монастир.
Створено в 1693-му. В 20-х передали під поліклініку. В 1935-му розібрали на цеглинки. І віддали під забудову парторгам на квартири.

...
Сотні років все існувало на нашій землі. Багато чого руйнувалось, багато чого знову відбудовувалось. Хто не прибігав – татари, турки, поляки чи московити. Більшість всіх історичних пам’яток пережила все це.  І лише Сталіна, лише совка не пережили майже ніхто. Ні святині, ні люди. Майже вся наша історія України зупиняється на Сталіну і совєцьком союзі.