Про ЗМІ- смаки.

Отримав трохи Ваших розчарувань, дорікань, незгод і звинувачень з приводу свого останнього допису про ЗМІ-смаки українців на прикладі Павла Шеремета.

І тому хочу пояснити суть свого ставлення, раз це Вас так вчепило. Доб'ю Вас.)

Щоб Вам було легше сприйняти суть того, що я хочу сказати - давайте відв'яжусь від постаті Шеремета, саме його конкретна особистість в моєму посилі не має жодного особистого значення, я про принцип кажу. Тому додам у цей список цілком живих і здорових людей, щоб вас не циклило. Це, наприклад також Наєм, Лещенко, Муждабаєв, Ганапольський, Гордон, Бірюков, Філатов, Бутусов і багато багато інших.

А суть вбивчо проста. Вона полягає у двох речах.

1. Будь яка публічна людина що працює в Україні, живе тут, яка бажає добра і процвітання цій країні має розуміти, що свою публічну діяльність вона повинна вести державною, українською мовою.
2. Ця публічна діяльність не повинна мати зв'язок, чи фінансуватися країною агресором.

Люди, що не відповідають цим принципам... - я не дуже стежу за ними. Вони не мають для мене вагомого авторитету.

Поясню.
Ці два пункти - це основи, скелет, двері , вхід, стовп існування української держави. Правила її навіть не гри, а життя. Ігноруючи дані фундаментальні  правила ця, якась публічна людина, ВЖЕ завдає непоправної шкоди цій країні. Вона цим ігнором у купі з власним авторитетом дає українцям безліч руйнівних сигналів. Це такі як наприклад - "можна бути успішним забивши на мову", "можна бути успішним працюючи на агресора". Це зміщує важливі акценти в бік неважливих. Це руйнує розуміння життєво важливих націєствердних понять в головах пересічних українців. Розмиває межі, за якими безпека стає небезпекою. Це вбиває потребу користуватися рідною мовою і, як ніщо інше прискорює її смерть. Бо мова вмирає тоді - коли нею не користуються, тоді, коли вона стає не потрібна. Мову вбиває не Путін, не московський патріархат, не вороги - а українці, які нею не користуються. А особливо публічні українці, що більше від пересічних впливають на життя країни. Ну і також інші публічні люди, що працюють тут.

Мова вмирає від непотрібності.
А вслід за мовою - вмирає й народ. Перетворюється в різно шерстний натовп без спільних рис і цінностей. Перестає бути дружною родиною з довірою і любов'ю в серці один до одного.

Лише за умови дотримання цих правил можна переходити далі до оцінки якості безпосередньо професійної діяльності людини. Якщо на цьому першому етапі розуміння нема - це означає, що перед нами людина-совок. Людина з совковими хибними, умисно викривленим комуністами уявленнями про життя. ( Таких в нас дуже багато. Реальна більшість.)

Якщо якась публічна людина цього не розуміє, цих таких маленьких але найважливіших деталей - значить тоді в принципі довіряти безмежно цій людині, її ходу думок і логіці вже треба обережно. Авторитетом вагомим її вже вважати не можна, бо вона не розуміє засадницьких безпекових основ існування нації.

А коли людина порушує обидва важливих принципи відразу - то й говорити нема про що.

Тому я й не звертаю посиленої уваги на таких людей, до чого й Вас закликаю, українці.

Це типу, наприклад, виходить Мессі не в гранатовій футболці Барселони, а в новій жовтій маєчці-топіку і червоних уґґі на поле, і каже - моя особиста справа, в якій футболці грати! Вам хіба не подобається мій рівень майстерності? Ви ж на футбол прийшли дивитись, чи на якусь форму? Яка різниця? Я правила на полі порушувати не буду! Що вам ще треба?

В звичайних моноетнічних як ми, країнах Європи, які не жили в совку все звичайно значно простіше. В Польщі, чи в якійсь Чехії, апріорі, не може мати державної ваги публічний поляк ( чех), що веде свою діяльність щодо власної країни, наприклад, німецькою. Ну бо самим людям не цікавий такий персонаж. Він ніколи не стане популярним і не матиме авторитету. Вони не сприймають його серйозно, не вважають спеціалістом і патріотом людину, що живе не своєю, а сусідською культурою. А якщо ще при цьому вона працює в якомусь "лайно-ньюз" - в такому випадку стати популярним в цій країні у людини шансів просто НУЛь...

В нас все, звичайно інакше... Тяжче. То що з того? Яким чином це має впливати на безпосередньо МОЄ ставлення до таких персон?

При цьому зауважу - я абсолютно не зазіхаю на приватне життя будь якої людини. Приміром відео з якихось приватних шашличків, де наприклад Наєм зі своїми друзями  спілкується пуштунською, а Шеремет білоруською - сприймалося б мною цілком нормально. Бо я поважаю будь яку людину іншої національності, яка прийняла з якихось причин рішення розбудовувати саме українську державу.

Наприклад я дуже добре ставлюсь до росіян Єгора Соболєва, або Саши Кольцової (гурт Крихітка), які приїхавши в Україну - абсолютно правильно генерують свою енергію задля України.

В останні дні життя Павло дожив до розуміння згаданих вище цінностей і прийняв рішення вивчити українську і на неї перейти в роботі. Може б скоро і з путлєрівських Вестєй пішов?...
Для подолання "совка мозку" йому знадобилось буквально кілька років в Україні. Значно швидше багатьох етнічних українців, гігантській більшості з яких це подолати самотужки не дано в принципі й за ціле життя....

Отаке.

Так що не ображайтесь на мене дуже, та вряд чи Ви мене переконаєте в іншому стосовно цього.

Щасти!