В сивій самотності

В сивій самотності тяжкій, безмежній
Чи у ві сні, чи може й наяву
Проходять тихо, мляво й обережно
Дні, де здається, що ніби живу.

Стирає час години дні і миті
Стрімко летить у прірву забуття -
І лиш долоні, що росою вмиті
Дарують віру і несуть життя.