З Білорусі.

Вкотре повернувся з Білорусі у глибоко філософському настрої…

Чесно кажучи, боляче дивитись на те, як зникає, розчиняється, перетворюється білоруський народ…
Фактично, в Мінську білоруської мови вже нема. Крапка. Ніде не чути взагалі.
15 років тому ще була, а зараз вже нема.
І зараз білоруську все гірше розуміють самі ж білоруси. Тобто реально, запитуючи у молоді про білоруську мову я чую – «мне стыдно, но я не все понимаю…» Тобто мова вже йде не про володіння і вживання – мова вже йде про розуміння навіть…

Як відбувається зросійщення?
Потрібно три стадії. Фактично, це три-пять поколінь і сприятливі умови - контроль ЗМІ, освітніх і публічних процесів і тд. І далі все станеться саме.

Перша стадія  – від створених умов увесь народ починає тотально розуміти чужу мову. Опановує і починає вживати її.
Друга  – вже тотально її використовує, співіснує паралельно з рідною. І, зрештою, потроху переходить, як на рідну – у побуті і вдома.
Третя - люди вже практично не використовують рідну мову ніде і, зрештою у підсумку перестають розуміти її.

На все про все – близько 3-5 поколінь.
І все.

Так от сябри зараз вже на третій, завершальній стадії. 
Напевне, це дуже страшно – дожити до часів, коли тебе у твоїй рідній країні, твій рідний народ НЕ РОЗУМІЄ, і ти змушений до брата по крові говорити іноземною…
Чесно кажучи, я вже не знаю яке диво може врятувати білоруський народ і культуру від повної втрати своєї самобутності. Як же шкода…(

А що ж буде з нами, друзі-українці?
Західна Україна, я б сказав, завершує перший етап і переходить до другого. Цетральна – завершує другий і потихеньку переходить до третього. А Схід на завершальній третій стадії …
І сусід не покладає рук…
А ми в активному пошуку "разніци"...

Ми, на мою думку, ще й досі можемо вижити у цій боротьбі за свою самобутність. Якщо більшість якось зрозуміє, що різниця є, а влада послідовно і спокійно допоможе зі ЗМІ, освітою і публічним простором.
Але з кожним днем сил усе менше.
Та вибір ще й досі за нами, Товариство.