Чємадан, пєрон, Японія.

- Містер Джоу, а щось я не бачу у Вас в Кореї смартфонів Соні. Це, схоже рідкість?
- А в нас їх взагалі нема.
- Як це взагалі нема? Це неможливо...
- Саша, ми пам'ятаємо своє минуле, тому не беремо японське.

От такий діалог відбувся в мене з моїм корейським другом.

Пройшло майже 70 років, як вони виставили за двері останнього японця.Так, саме виставили - фізично відправили в Японію всіх, хто волав за японскій мір. Чємадан, карабль, Японія. І не інакше.

Шостий син Мономаха

Шо не кажи, а таки з шостим сином у Володимира Мономаха не склалось. Шлявся Юрко (Довгорукий) де не попадя, дєлал нєрви угро-фінам, збаламутив людей, та ще й втнув якогось дзена там нове село для угрів - з ісконно угрською назвою - Москва. І церкву поставив. Звичайно не таку золотоверху і справжню, як у батька в Києві, а так собі, сарай берьозавий, який лиш через кілька сот років кам'яною кладкою обклали, щоб не впав, та побілили вапном, і гордо назвали бєлакамєнной. Та все ж, молитись язичникам було вже де.

Світліше світла Янголи.

В одному вимірі зі скотством,
Не знати як, чому й коли
Існують  попри все на світі -
Світліше світла янголи.

В пустелі сизих вечорів

Трішки про вічне.

Трішки про вічне.

Бувають миті, коли тебе щось вкрай дістало, і похмура роздратованість світом стирчить в душі млосним кілком так міцно, що здається не вирубати її звідти ніякою силою. Що здається, впоратись з цим зможе лише, його величність час, та й то повільно і свербляче.

Та бувають і миті, які цю роздратованість зі зцілювальною легкістю стусонуть під цю в'їдливу, маленьку і противну дупцю так, що аж заниє трохи в грудях від раптового чудотворного звільнення.

В сивій самотності

В сивій самотності тяжкій, безмежній
Чи у ві сні, чи може й наяву
Проходять тихо, мляво й обережно
Дні, де здається, що ніби живу.

Стирає час години дні і миті
Стрімко летить у прірву забуття -
І лиш долоні, що росою вмиті
Дарують віру і несуть життя.

Нова імперія на Окє-рєкє.

201...-й рік.
Росія розвалилась на атоми.

Голод, мародерство, трупи посеред вулиць від алкогольної інтоксикації, хаос і руїна.
Останнього разу долар продавали місяць тому по 400 рублів.
Сьогодні за валізу з рублями дають 5 баксів - і то лише азербайджанці. Просто за валізу.
Виїхати нікуди не можна, кругом стіна.

Імперського вождя...

Чи то терміти підточили
Чи мухи, ґедзі чи, бля, тля?
Але з ногами щось не дуже
Стало в імперського вождя.

Побачить прапор жовто синій
І в балаклавах... - хлопці є?
І в мить на "Слава Україні!"
Як страус у бетон клює.
:-)