Про унітаз на кістках козака.

Ми всі, притомні українці зараз вже трохи уявляємо що таке Голодомор, комуністи, і загалом совок. І маємо пам'ятати ці мільйони померших, знищених, вбитих, закатованих, та розпорошених по світу земляків. Та мабуть навіть найкращі знавці історії нашого краю всеодно не уявляють справжні масштаби трагедії, що принесли нам більшовики.
Кожного разу, коли стикаюсь з конкретною інфою - прозріваю заново.

Уявіть, лише до кінця 30-х, за півтора десятка років, лише на київщині із сотень храмів та церков

Трохи про радіо

В Європі, та й взагалі в усьому цивілізованому світі серед відомих потужних радіостанцій різних країн є поширена практика - обміну хітами. Радіостанції кожної держави залюбки обмінюються хорошою своєю музикою. В такий спосіб, наприклад поляки можуть комфортно почути хорошу іспанську музику, чим живуть іспанці, що в них популярне. Чи будь кого іншого. І навпаки. І не треба полякам докладати якихось надзусиль у розкопках цікавої іспанської музики.

Казочка про кріпака.

Українського фейсбука продовжує лихоманить. Цього разу щось там сказав Табаков...

Не читав і не відкривав. Втратив будь який інтерес до русского міра дууже давно.
Але від побаченого ґвалту знову захотілось розповісти казочку. )

Отже.

Жив собі кріпак Петро з родиною у пана Вови. Добре жив чи погано й сам не відав, бо не мав змоги порівняти. Господар в нього був галасливим алкоголіком, збиткувався над ним, дубасив лиш тільки зайвого хильне. А зайве було щовечора.
Та жила також з господарем і

Україна продовжує наводнюватись росіянами...

Україна продовжує наводнюватись "адекватними росіянами" як річка по весні.
До нас переїхав жити ще й відомий журналіст, демократ і правдоруб Айдер Муждабаєв.

Українці щасливі! Це ж професіонал! Не сумніваюсь, що в Україні йому буде комфортно і він знайде віп-роботу. Працював аж в самому Московському Комсомольці! Об'єктивний, цілеспрямований, супер профі, так захоплюється українцями і так критично ставиться до ситуації в Росії - таких знайти рідкість там! Суцільне захоплення.

І тепер

З "життя нашої колонії".

З рубрики "життя нашої колонії".

Сиджу з сином, із задоволенням спостерігаю не лише за футболом, а й за цікавим іноземцем в трьох метрах від мене. Про все запитує, крутиться, роздивляється.)

І тут, на українському стадіоні ім. Лобановського в Києві, на матчі Зоря-Шарлеруа, під жваву пісню луганських фанатів -  "...і Дніпро і кручі,  Стануть Вам поперек горла, москалі ...смердючі",

Дикувата поведінка, вибачте.

Москалі в істериці, Коноплянка не захотів поговорити з адекватними русскіми...

Ось що пишуть: журналист российского издания Спорт-Экспресс Александр Вишневский, «поведение уважаемого господина Коноплянки мне кажется слегка диковатым, простите».

..."очень важно пытаться начинать сближение между нашими братскими, несмотря на все ужасы и зверства последних полутора лет, народами»

Отаке... Чули?

1. Москалі, затямте, чи як у вас прийнято - зарубітє сєбє на носу,

Чємадан, пєрон, Японія.

- Містер Джоу, а щось я не бачу у Вас в Кореї смартфонів Соні. Це, схоже рідкість?
- А в нас їх взагалі нема.
- Як це взагалі нема? Це неможливо...
- Саша, ми пам'ятаємо своє минуле, тому не беремо японське.

От такий діалог відбувся в мене з моїм корейським другом.

Пройшло майже 70 років, як вони виставили за двері останнього японця.Так, саме виставили - фізично відправили в Японію всіх, хто волав за японскій мір. Чємадан, карабль, Японія. І не інакше.