Співоча нація

Побував знову на концерті Національної Капелли Бандуристів ім. Майбороди.
І знову під шаленим враженням. Яка ж все таки глибока і сильна вона - українська пісня. Яка ж романтична і грайлива, весела і сумна, рішуча і закохана... - різна.
Який же ми все таки народ співучий і душевний.

Все своє життя людство будує обмеження та кордони.  Воює, озброюється, окопується, мітить свою територію як собака кущ. Все нові і нові тирани все кроять і кроять землю.
А українці воюють нехотя. Лише в крайньому разі, лише за свою землю і лише

коли вкрай допечуть. І тоді ой як воюють!

І все своє життя співають... Співають у смутку і радості, на весіллях і на поминках. Співають коли душа і радіє і плаче. Співають попри загрози і знущання. Співають попри все. Співають, ігноруюючи правила тиранів, що тисячу років роздирають їх землю. Співають, як тільки випадає нагода. Співають так, як ніби то саме спів є першою ознакою того, чия ця земля, а не якісь там податки чи данина. А так же воно і є, народ, правда? Співають, підсвідомо розуміючи, що саме спів, саме духовний початок чітко вказує на господаря цієї землі, а не якісь там приблуди чи зайди, що знов і знов витрушують у них те, що самі виростити не хочуть чи не можуть.
Співоча нація.
Співають і крапка. Коли Ви бачите, що людина замріялась, чи заплакала, чи звеселіла почувши українську пісню - знайте, перед Вами Українець.

Бандура, Барабан, Басоля, Бербениця, Бийкоза, Брязкало, Бубон, Бугай, Варган, Волинка, Денцівка, Деркач, Джоломига, Домра, Дримба, Дуда, Жоломія, Зозулиця, Зозулка, Кобза, Коза, Козобас, Кувиці, Литаври, Ліра, Ребро, Ріг, Свирілі, Сопілка, Сурма, Тараґот, Теленка, Тилинка, Торбан, Трембіта, Тулумбас, Флояра, Фуркалка, Цимбали, Шоломія... - це Вам не балалайка і фсьо.

Як гадаєте, після цього переліку хто старший брат? І хто взагалі тут брат?) Сміх та й годі. Хіба не очевидна відповідь? Хіба можуть бути такими принципово різними кревні брати? Хіба можуть бути братами ті, хто створив оцей список музичних інструментів і ті, хто створив лише балалайку, та все життя крав чужі землі, і збиткувався над іншими людьми?
Відповідь також добре знають і вороги. Тому й нема в ефірі української музики. Потрібне смиренне стадо, щоб легко керувати. Стадо, якому так запаскудити мізки, щоб вони забули і не пам'ятали своє. Не тримались його і не цінували...

Друзі, будьмо собою, повернімо собі свою славу, волю, мову і пісню.
...Щоби Україна
Повік не плакала,
Щоби наша слава,
Козацькая слава,
Повік не пропала.