Крутівські душі.

І день у день і рік за роком
Спливає час - це неминучий рух.
Та й я вже не юнак, хоч крок за кроком
Долаю новий шлях, ледь перевівши дух.

Спливає час і змінюються люди

Там, де вільний птах...

ВСЕ! Дістало! Геть тікати!
В час, коли душа болить,
І стомилась мандрувати
Й дуже хоче відпочить.

Там, де вільний птах у небі

Цей галасливий світ

Руйнує світ ілюзій моїх жмуток,
Крокує стежками поволі, навмання.
Лишає він в моєму серці тихий смуток,
Дитячі мрії мої знищує щодня.

Крути...

Крути… Всього лиш якихось 95 років тому…
Знаєте, по суті ці хлопці – реальні ровесники мого рідного дідуся. Не якийсь там абстрактний пра-пра-пра-дідусь із Січі з шаблюкою, про якого бабця розповідала, а просто реально - ТАТО МОГО ТАТА…

Цвітуть квіти, наче діти.

Цвітуть квіти наче діти в нашому куточку.
Ростуть діти ніби квіти, що всіяли двір.
Люба моя, Сонце моє, в росянім садочку
Оберегом мого щастя є лиш ти, повір.

Не тому буя сад цвітом, що весна на дворі,