Тепер я знаю що таке екстаз.

Якось синочок в мене спитав - Тату, що це таке екстаз?
Я щось, втопаючий у своїй глибокій будденності, не задумуючись промугикав - це коли тобі добре.
І подихав жити далі.
Що я міг відповісти, коли я й сам дурний не знав, що воно таке?

Тепер знаю...)

Кілька днів стирчиш в Москві, говориш російською, дивишся ОРТ, їздиш в авто з колорадськими стрічками, слухаєш докази, згідно яких

Путін - нереально класний чувак...

Маєш відповідати на питання "ну і чєво ви дабілісь сваім майданам?" І на відповідь - свободи, спостерігати пусте кліпання очей і очікування продовження речення.

Кілька днів слухаєш повчання людей з єхидною усмішкою, з тоном умудрьонава опитам, всезнаючого бувалого старшого брата, фрази типу - "нєужелі ви дєйствітєльна вєрітє, што может бить іначє?", "што можна штота ізмєніть?", "ну Турчінав то тєпєрь падходіт? То, что хатєлі?"

Кілька днів слухаєш жарти типу - ну і как ана, свабода, корміт?"

Мрієш зустріти першого москаля, який за кілька годин спілкування так і не запитає тебе про сало, борщ і ґарілку.

Кілька днів у цьому варишся, у повній самотності, погано спиш, доволі швидко виснажуєшся на чужині...

І от коли нарешті, потім, в залі очікування, в аеропорту оголошують посадку, ти піднімаєшся по трапу, робиш перший крок в літак з надписом Українські Авіалінії і після першого ж кроку, божевільно прекрасна жовто-блакитна жива Роксоляна з жовтою хустинкою на плечі і німбом над головою (чи може то був просто відблиск від її запашного, золотаво-русявого волосся) тобі, вперше за кілька днів, ріднесенькою українською каже -

ДОБРОГО ДНЯ.........

От тоді, ти і розумієш, що воно таке - екстаз.

Тепер я знаю, що казати сину.

Я вдома)
СЛАВА УКРАЇНІ!