Рушали батьки у походи...

Рушали батьки у походи далекі,
Лишали тіла українські в степах,
Лелека приносив синів молоденьких,
Жило українство по усіх хатах.

Хранили державу здорові Гетьмани,
Долали кривавії, чорні шляхи.
Не прагнули влади мудрі отамани,
І вільними були, як Орли-птахи.

На рідній Вкраїні тримались закону
Козацькі серця по усій стороні.
З братами і радість, і горе полону
Ділили в любові, й жахливім вогні.

Навряд чи здолати можливо країну,
Де слово святеє - то мова батьків.
Де люди держави, як рідну дитину,
Цінують свободу свою і братів.

Здолати не можна... хіба оббрехати,
Зтруїти, зтравити цих вільних людей.
Та голодом виморить і розділити
На Схід та на Захід полярних ідей.

Вдивляючись пильно ж у світ сьогодення
Керманичів наших, сучасних "батьків",
Невпинно, нестримно одні запитання
Вилазять із мене, як батьківський гнів.

Невже ж то Ти, Неню, звичаїв не вчила
Синів цих невірних, москальських прикрас?
Здають так цинічно Тебе, рідна, мила.
Чому ж так правий був пророчий Тарас?

Здають Тебе дарма, як чортові душу.
І вічно слугують цинічним катам,
І, дурячи нас, із лицем незворушним
До церки заходять молитись Богам.

Чому так бездумно рубають коріння
Ці сироти-душі - "савєцкій народ"?
Чому вже сучасне, нове покоління
підтримує цей "комунячачий зброд"?

Чому по "понятіям" добре живеться
В Країні, Тарасе, Твоїй і моїй?
Чом діток непевних юрба не нап'ється
Кровиці Твоєї в годині лихій?

Біда твоя Ненечко в тому, що влада –

Непотріб людський - то нужда для потвор.
І цінність єдина їх - гроші та влада.
Лиш "бабки да власть - вот и весь разговор!"

А, щодо Соборності, Мови, Коріння?
"Пашлі ви і всьо тут, дамовілісь ми!
Та доки рівнятимось на схід північний
Допоти й "рулитимуть тут пахани."