Никогда не будем братьями?

Никогда мы не будем братьями!

Щодня, ось вже півтора роки поспіль українці обсмаковують цю думку в найрізноманітніших варіаціях. Пишуть емоційні тексти, складають вірші, цитують всіх кого лише можна зацитувати, і наших і їхніх. Репости просто зашкалюють. Рішучість і ненависть до ворога вражає інколи. Прямо аж повірити хочеться...

Друзі, та я маю просте питання. А, власне, з якого дива раптом це "никогда" дійсно цього разу настане? Чим, чергова теперішня агресія з боку російської недоімперії відрізняється від безлічі попередніх?

Стиль же не змінився.

Та ж сама розбійницька неоголошена насильницька руйнівна війна. Тотальна цинічна брехня, без правил, честі і поваги. І знову все це, як завжди на нашій території за наші території і душі. Це фундаментальний стовповий момент в цій історії. Після розуміння цього факту, жодні подальші суперечки і дискусії між адекватними людьми не ведуться. Все ясно. Жодне "але", жодне " все олинаково хороши" і "укропи тоже жестокие" - в адекватній голові не зробить каші. Хоч би як схожими були дії і вчинки в цій війні людей по різні боки фронту - притомна людина ніколи не зплутає захисника з вбивцею.

Так от.
Як на мене, то  НІЧИМ ця війна не відрізняється. Абсолютно.

Ні, звичайно, Ви розлючені, розумію. Та невже Ви думаєте, що Ваш дід в 1686-му, чи 1708-му, 1764-му, чи 1775-му, чи 1817-му, чи 1847-му, чи 1905-му, 1918-му, 21-му, 33-му, 39-му, 46-му, 55-му, 65-му, 72-му, 79-му чи 85-му, чи багато -пребагато інших роках не був такий же розлючений тоді, як Ви зараз? Невже думаєте не казав, що всім серцем ненавидить московитів, і що "ніколи знову"? Казав, ще й як... І ненавидів...

І де ця ненависть поділась наприклад на 2013-й рік?

Щезла.

Безслідно.

Все наглухо забуто.

То з якого дива ця війна не забудеться так само?

Чи всі раптом прозріли і кинулись вчити історію власного народу та зрозуміли, чому розмовляють російською?

Аж ніяк.... Навпаки, придумалась нова тема - якась політична нація і купа ідіотичного абсурду.

За роки незалежності "дружба" з братами понеслась з новою силою. І за 20 якихось років зрусифікуалось українців більше, ніж за 400 років до цього...

Ми втратили головне - історичну пам'ять. Ми стали безродним хуторянським натовпом, з тотальним комплексом меншовартості.

Так, нас переламав голодомор.
Це був справді винятково нелюдський переломний експеримент над людиною... Ще й досі, по змаху руки - ми мішками вигрібаємо гречку... Розумієте, гречкосії? (я це з гордістю кажу!) , в години переляку, ми вигрібаємо не американську картоплю, не китайський рис, а саме нашу гречку. Совпадєніє?

І Голодомор нас круто змінив... Ми покотились. Після голоду, нам стало все "какая разница"...
Та що ж тепер? Вмирати? Чи може боротись? Може б, замість шукати причини нещасть - знайти можливість для відновлення нації?  Треба лиш розібратись зі своїми тарганами в голові...
Чи доки ми будемо зникати?

Що з того,  що козацькому роду у віках не було переводу, якщо ми, славних прадідів великих, бовдури, все забули?
Чого вартують всі перемоги, якщо ми їх не пам'ятаємо?

З якого дива ми раптом не забудемо цю крайню війну з московитами, якщо всі попередні забули?

Якби ж пам'ятали, хіба б називали "братьями" цих мудаків, і чи хіба писали би такий брєд, типу "после киборгов нам теперь есть чем гордиться за нас, за укрАинцев"? Я плачу від такого прозріння... А раніше, бляха, гордитись значить не було чим...

Я більш ніж впевнений, як тільки раптом, до влади в недоімперії прийде якийсь "Хороший-ковський" та заспіває - "рєжим карлика повалєн", " всьо что била - прапаганда" - більшість з нас знову побіжить з обіймами "наканєцта". Бо визнайте - більшість з нас вже благополучно асимільована. Тому й видумує різну хєрню на зразок палітічєскіх наций.

Але народ, який не пам'ятає свого минулого, приречений пережити всі нещастя знову й знову, і, зрештою, таки не матиме ВЛАСНОГО майбутнього, якщо такий впертий баран. Бо толку, якщо життя не вчить?

Коли ти знаєш минуле свого народу - тобі тисячу років. Ти мудрий сивочолий старець в молодому енергійному тілі. Якщо ж ти сіратінушка слухаєш, Лєсоповал в перемішку з мухами, шо гудуть в черепковій пустелі, то ти приречений набивати ті ж самі ґулі знову й знову.

Друзі, все насправді не мкладно. Окрім всього іншого - просто знай своє, шануй своє, тримайся свого, і навчай цьому своїх дітей. Оце і все, що потрібно для того, щоб омріяне вами " ніколи знову" дійсно відбулось.
І доки критична маса українців цього не усвідомить - ми так і бігатимемо по колу як дурна білка, доки не виб'ємось із сил повністю