вівторок, 29 вересня 2015 р.

Презентація книги Шкляра "Чорне сонце".

Майже все життя блукаєш самотнім вовком.
Гребеш проти течії.
Вигризаєш по шматочку свій рідний український світ з кожного клаптику твого повсякденного київського життя. 
Включаєш радіо і намагаєшся знайти своє, відпочити серед свого.
Проклацуєш "какую разницу", двічі, п'ять, десять разів у пошуках свого.

середа, 16 вересня 2015 р.

Никогда не будем братьями?

Никогда мы не будем братьями!
Щодня, ось вже півтора роки поспіль українці обсмаковують цю думку в найрізноманітніших варіаціях. Пишуть емоційні тексти, складають вірші, цитують всіх кого лише можна зацитувати, і наших і їхніх. Репости просто зашкалюють. Рішучість і ненависть до ворога вражає інколи. Прямо аж повірити хочеться...
Друзі, та я маю просте питання. А, власне, з якого дива раптом це "никогда" дійсно цього разу настане? Чим, чергова теперішня агресія з боку російської недоімперії відрізняється від безлічі попередніх?
Стиль же не змінився.

вівторок, 8 вересня 2015 р.

Про модну хвилю "мочити" українців.

Модно...
Серед відомих публічних людей нової хвилі, нині модно мочити українців, що намагаються відстояти рештки українського публічного простору в Україні. Хто це вже тільки не робив… Причому, наголошую - саме публічного(!) простору, бо при всіх вадах сьогоднішнього суспільства - я ще жодного разу не чув, щоб хтось когось в Україні, схиляв до спілкування українською на приватно-побутовому рівні. Очевидно, щоб зрозуміти, що ти публічна людина держави Україна - потрібен час..., чи мудрість?
Тренд "політична нація" розвивається з небувалим до Революції Гідності розмахом. На моє депресивне розчарування, та щирий подив, ми, від війни з Росією, отримали неочікуваний, зворотній ефект.