Долоні доні.

Маленькі ніжки тупотять по хаті,
Кохане "тато" чую я здаля,
Лунає дзвінко голос у кімнаті,
Шука мене ріднесеньке маля.

Прийде, пригорниться, і ляже на долоні -

Це божевільно сильне відчуття.
І серце, немов пташка у полоні
Заб'ється, як пригорнеться дитя.

Напевно, ради цього ми й існуєм,
Заради цих миттєвостей одних.
Чи коштує щось інше, чи вартує
Цих вічних почуттів таких простих?

А десь у світі, де панує зрада
Хтось вкрав мільйон і дума -  на коні.
Цьому причина - безконтрольна влада.

Розкравши все він людям каже "ні".

Ці ниці та нещасні люди...
В погоні вічній за своім баблом
Проґавили найголовніше, юди -
Долоні доні, що пашать теплом.