Еротична казочка

Еротична казочка Вам на ніч. )

Якось одного разу, коли козака Іванка довго не було вдома з війни, зайшов до Катерини (дружини Іванка) сусід - московит Іванушка. Той часто полюбляв заходити до красуні-панянки в гості. Кочова кров ординських предків бурлила у вічно п'яній, і завжди вульгарно нахабній голові, та штовхала його на постійні пригоди. І улесливим словом стелився він до Катерини, і води інколи принесе, і дрів нарубає...

І якось так сталося одного разу, що зворушена залицяннями та поміччю жінка допустила хвилинну слабкість, незчулась як, і не відмовила постійно напираючому зайді...

І, несподівано для неї самої, нестримно солодкою річкою пробігла по тілу спраглої до забутих любощів потужна хвиля бажання, і накрила... І хоч як собі потім відмовляла любляча свого чоловіка дружина, та картала  за цю слабкість - та інколи це знову й знову почало повторюватись.

Як часто це буває, за певний час зближення - люди стають рідніші і, кохання Катерини до свого чоловіка, та буря внутрішніх протиріч - притуплялись, та поступались свіжій пристрасті.

Та не для всіх так буває.  Справа ще й в тому, що Іванушка - не з тих, хто кохає, шукає глибини у стосунках. Для нього жінки - це такі собі трофеї. Він їх не любить, він їх збирає і рахує. І посмакувавши Катериною повіявся до Роксоляни... Московити взагалі - дуже полюбляють розкішних україночок.

І Катерина - в істериці! Летять градом ображені сльози, жахливі ревнощі накрили її... до чужого, не свого чоловіка!  Кричить на нього, плюється і не підбирає слів!

Та от біда, класика жанру - в цей момент повернувся Іванко... Та, почувши гамір в хаті - тихенько оторопатівши слухав під вікном цю розмову його Катерини з Іванушкою...

А тепер росходьтесь, бо зараз починається  жорстке порно.
Бо казочці кінець.

Починається реальність.

Я зараз дивлюсь оце на українців, що б'ються в істериці від "КАК??? Зємфіратоже???!!!" - як Іванко дивиться на Катерину...

Яке ж гидке видовище. Жалюгідне....
Тяжко Вам, люди, непросто. Ламає.

P.S. Люди, пізнавайте увесь-всенький світ, любуйтесь ним, захоплюйтесь, побачте його увесь - скільки Вам вистачить сил, здоров'я і грошей. Він справді неймовірно цікавий і захоплюючий.

Але ЛЮБІТЬ своє, рідне.
Наше, українське.
Зробіть ВАШ світ таким, щоб було не соромно ні Вам, ні за Вас, потрудіться. І не приставайте щоразу до нового, чужого світу. В чужому - Ви ніколи не станете істинним, корінним. І таких - справжні не люблять.