Кіно буде?

«Кіно буде!» - радісно повідомив Кириленко.

Сьогодні Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про державну підтримку кінематографії в Україні.

Я такого дня чекав усе своє свідоме життя.
Тож, цікаво було почитати сам закон.

Почитав…

Хочу сказати таке.

Зброя – то велика сила. Щоправда якщо та зброя в тебе, а не у ворога, і якщо ти нею вмієш користуватись.

В цілому, все ніби то й так… Підтримка з боку держави для творення – планується неабияка! Документальні, просвітницькі, дитячі, анімаційні фільми (з урахуванням художньої та культурної значущості) – можуть субсидіюватись до 100%! Ігрові, анімаційні – до 80%. Телевізійні, серіали – до 50%. Обіцяється полегшене оподаткування, спрощення на всіх рівнях усієї можливої бюрократії і т.д.
Заявлена рішуча і всебічна підтримка та популяризація українських цінностей!

Та от біда… Які вони, ті «українські цінності» - я так із закону і не зрозумів. Чіткого визначення не знайшов.
Це те, за що клали голови наші пращури? За свою мову, культуру і звичаї? Чи це свято какой-разницы, про яку нам щовечора розповідає Зеленський, і увесь сьогоднішній тевебомонд?

Мене цікавили не якісь розмиті цінності, а цілком конкретне просте і ГОЛОВНЕ запитання – які мовні вимоги до національних фільмів (тобто до тих, що будуть мати таку державну підтримку).

Непряму (бо інших згадок про мову там просто нема взагалі) відповідь знайшов у самому тлумаченні поняття – національний фільм.

«національний фільм – створений суб'єктами кінематографії фільм, виробництво якого повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія (більше половини загальної кількості реплік) мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою, та який набрав необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим Законом;»

Тобто суто законодавчо, статус національного фільму, за який ми з Вами будемо платити зі своїх податків можуть отримати майже всі оці лайно-серіали, якими нашпигований наш сьогоднішній ефір. Ну, приміром Віталька. Чим не «українська цінність?» Спитайте у любого селюка. 51% суржику, 49% російської – і згідно закону це претендент на статус національного фільму.

Та є і ще один «чудовий» припис в законі: «7. Враховуючи вимоги сценарію, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі кінематографії, може надати статус національного фільму і тим фільмам, що відповідно до українських оцінних елементів набрали менше балів за встановлені частиною сьомою цієї статті значення»;

Ну тобто, Ви зрозуміли. Статус національного фільму може отримати і той, який не відповідає критеріям! По тій причині, що не можна змінити сценарій!... Просто клас. Тобто, закон можна множити на нуль і робити що хочеш, якщо за сценарієм всі на районє - російськомовні.

Отаке.

Тож, судячи з усього, якщо в цей закон, що прийнятий зараз за основу не будуть додані цілком конкретні зрозумілі вимоги щодо української мови, її чистоти і літературності – то буде нам, друзі, Вова Зеленський (якщо вистачить наглості) розказувати про хохлов вже не за Коломойського гроші, а за наші з Вами. І тепер вже ми будемо за це платити, хоч і дивитись не збирались… 

Та і другий Вова, котрий Путін теж може покреативити. Головне знайти мєстного режисера, чи зареєструвати якогось Пупкова, громадянство ж отримати українське не проблема і грати ще більшого дебіла ніж Віталька, і ще довгоногіших красунь, що брезгуют говорить на сельском наречии.

P. S. Як же тяжко жити совкам України… Не дай же боже прописати в законі чітку вимогу про те, що СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО ФІЛЬМУ МОЖЕ ОТРИМАТИ ТОЙ ФІЛЬМ, ЯКИЙ СТВОРЕНО ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ. КРАПКА.
І жодних виключень.

Згадався знову польський закон…, піду прочитаю, щоб не зкурвитись.

"– врахувавши, що польська мова є основним елементом національного самовизначення та багатством національної культури,
– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з польською мовою була інструментом знищення народності,
– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,
– визнаючи, що польська культура є складовою частиною спільної, багатокультурної Європи, а збереження цієї культури та її розвиток є можливим лише шляхом захисту польської мови,
– визнаючи захист польської мови обов’язком всіх публічних органів та інституцій Польщі та обов’язком всіх громадян Польщі ухвалює цей закон...