- Містер Джоу, а щось я не бачу у Вас в Кореї смартфонів Соні. Це, схоже рідкість?
- А в нас їх взагалі нема.
- Як це взагалі нема? Це неможливо...
- Саша, ми пам'ятаємо своє минуле, тому не беремо японське.
- А в нас їх взагалі нема.
- Як це взагалі нема? Це неможливо...
- Саша, ми пам'ятаємо своє минуле, тому не беремо японське.
От такий діалог відбувся в мене з моїм корейським другом.
Пройшло майже 70 років, як вони виставили за двері останнього японця.Так, саме виставили - фізично відправили в Японію всіх, хто волав за японскій мір. Чємадан, карабль, Японія. І не інакше.
Логічно, правда? Для чого весь час сваритись? Хочеш Японію - їдь. Залізна логіка.
Це нам перша підказка - що робити з любителями русского міра. Ніяких велосипедів придумувати не треба.
Пройшло майже 70 років, вже й пам'ятати не лишилось кому, а вони добре пам'ятають. Настільки добре, що навіть ті, хто в очі не бачив, як японці лізли в душу, навіть їх онуки - не купляють нічого японського.
Це нам друга підказка - що нам треба розповідати своїм дітям, щоб бути єдиною успішною країною і щоб тебе не прийшов "захищати" окупант.
Це нам друга підказка - що нам треба розповідати своїм дітям, щоб бути єдиною успішною країною і щоб тебе не прийшов "захищати" окупант.
І зауважте, ніякої агресії. Абсолютно.
І зауважте ще. Це вам не від Жигулі відмовитись, чи від Сатурна, чи Лукойла. Це вам не від москальської проржавівшої наскрізь помийки відмовитись, а від однієї з найрозвинутіших економік і технологій світу.
Свідомо обрати на той момент гірше, а місцями й взагалі пустоту, і не позаритись на безперечно краще...
Свідомо обрати на той момент гірше, а місцями й взагалі пустоту, і не позаритись на безперечно краще...
Це вчинок. І вони заслужили те, що зараз мають цілком.
А що ж з нашою пам'яттю? Чого ж вона в нас така куряча, що ми навіть не пам'ятаємо як московський кегебіст Медведчук з колегами цинічно згноїв нашого сучасного "батька" Стуса?
Воістину - народ, який не пам'ятає (не знає) своєї історії - це натовп.
Та не буду закінчувати песимістично.)
Останнім часом - з'явилась надія.) І вселився оптимізм.)
Останнім часом - з'явилась надія.) І вселився оптимізм.)
P.S. Безумовно, зараз між державами поліпшується економічний і культурний зв'язок. Все ж таки 70 років цивілізованого співіснування вже пройшло. На рівні держав і корпорацій йде співпраця. Хімія, пластмаси, агрегати, вузли, технології тощо. Та на побутово-людському рівні - японських автівок, смартфонів, техніки в Кореї Ви практично не зустрінете й зараз. Не модно й досі користуватись агресорськими (хоч і в минулому) готовими брендами.
Немає коментарів:
Дописати коментар