З "життя нашої колонії".

З рубрики "життя нашої колонії".

Сиджу з сином, із задоволенням спостерігаю не лише за футболом, а й за цікавим іноземцем в трьох метрах від мене. Про все запитує, крутиться, роздивляється.)

І тут, на українському стадіоні ім. Лобановського в Києві, на матчі Зоря-Шарлеруа, під жваву пісню луганських фанатів -  "...і Дніпро і кручі,  Стануть Вам поперек горла, москалі ...смердючі",

диктор по стадіону російською і англійською  сповіщає про заміну в сладі команди Шарлеруа.
Іноземець уважно послухав і запитав у аборигена, що поруч.
- Фибачте, диктор говоріл по русскі? - схоже, іноземець більш менш володіє російською і підучив кілька українських слів перед поїздкою в Україну.
- Да, по русски!
- А почему не по украински?
- Еее, да у нас все русский знают!
- so what?

... Українці! So fucking what??? Вас питають з круглими очима...(

P.S. А ще пару років тому диктор на Лобановського оголошував все українською...
Зате зараз  страна единая...

Дешева якась хунта скажу вам, не справжня.
Соромно...

P. P. S. Знаєте, я думав що коли на нас знову напала Росія - ми будемо змінюватись. Нам просвітліє.
Так от - я помилявся. Певну людську масу не можна просвітлить, її можна лише нагнуть. І ця маса критична...