середа, 26 серпня 2015 р.

Про відформатовані мізки та європейський досвід

Є речі, які кожен з нас вже давно зрозумів і переріс настільки, що зараз здаються до сорому простими. Правда? Це проходить органічно, якщо людина не дме ОТАКЕННІ бульбахи навколо свого безрозмірного его. Та коли спостерігаєш, як хтось з амбітно твердолобих втупиться в формат свого обмеженого світосприйняття, та розмашисто, гордовито і епатажно лупаситься головою об простий життєвий урок
– то аж ніяково за людину. Дивишся й думаєш – якщо Бог дасть цій душі таки збагнути цю істину з часом – то тоді він, мабуть, згорить від сорому за цю сьогоднішню поведінку.
От гарний приклад – наші радіодіджеї і шоумени. З якими епітетами і переконаннями вони невтомно гундосять  – українське неформат, неформат, неформат… - мене від цього слова вже скоро тіпати буде. Так хочеться сказати – чувак, неформат, це твої обмежені, закомплексовані мізки, а не українська музика. Та сенсу говорити – ну ніякого просто. Це як хробаку розповідати, що гній це не круто, а круто це літати в небі, як чайка.
5-ти мільйонна українська Київщина не має жодної проукраїнської радіохвилі…
Після цього речення вже можна просто стрілятись всім муз баригам за профнепридатність. Просто після цього факту, якщо ви не можете заробити на першій і єдиній проукраїнській радіостанції в Києві – ви не бізнесмен, а якийсь шланг з руками і ногами.
Знаєте, добре було б зібрати весь наш кієфскій муз бомонд, посадити в кілька автобусів всіх, і покатати по Європі. Навіть за бюджетні гроші. Бо це аукнеться якістю суспільства вже найближчим часом, як гарна освіта. Посадити в автобуси, і не випускати, і дати кожному по радіоприймачу і щоб сиділи і тупо клацали хвилі. І СЛУХАЛИ чим і як живуть люди… І може б зрозуміли наскільки вони обмежені.
Є таке містечко в Польщі – Бялисток. Народу живе там 300 000 тисяч. В 15 разів менше від Київщини. І от уявіть, на ці 300 000 народу у них є окремо радіо з класичною музикою, є окремо радіо з БІЛОРУСЬКОЮ(!) музикою. Уявляєте? Там просто чимало етнічних білорусів. Про рідну для них польську просто мовчу, не хочу навіть говорити. І можуть якось заробити на життя ці станції, уявляєте?… А наші – ні. Неформат. Тільки шансоном можуть. До речі, стільки класнючої білоруської музики почув…- просто відкриття для мене! Така душевна… Як наша.  Напевне тому, що так як і наша – пишеться не на продаж, а для себе… Бо у вигнанні ж.
І уявляєте, ці радіостанції не стогнуть, що білоруське, чи класика – неформат. І не кажуть, що продається лише шансон. І не вважають, що лише Бутирка, Шуфутінскій і Алєгрова – може приносити гроші. 
Наші ці бариги від музики не можуть збагнути просту істину: своїм несмаком, своїм тупим вічним орієнтиром на дебілів – порозганяли від свого ефіру нормальних людей. Всі знають, що слухати там нічого – і просто не слухають.  Вони, як Потап – зібрали навколо себе Васьків на районє із сємками, для яких, звісно українське це неформат і ублажают їх. Та от тільки справа в тому, що 100% слухачів сьогоднішнього радіо, це мабуть десь 5% від загальної кількості українців, які в принципі могли б слухати радіо, якби було що. Ось так, дорогі наші барани, ви знищили власний бізнес і наш ефір. Та виховуєте люмпенів, з якими поруч самі ж і живете, і які вам потім авто б'ють і магнітолки на кардачі продають. Да мелочь по карманам тырят. І тітушнею в ахмєтича з медведчукіним підробляють.
Тож, якби ви, діджеї вислизнули зі своєї банки, справді почули як і чим живуть люди у світі – може б тоді збагнули які обмежені і хто в цьому світі неформат. І може б тоді – ми отримали щедру конкуренцію на наше рідне… І нову якість не лише ефіру, а й суспільства.

Немає коментарів:

Дописати коментар