середа, 26 серпня 2015 р.

Казочка про рубль.

- А вин мнє 20 рублів должен остався, поняв? І так і не отдав, бо не помне, прикиньбля? Я йому, сука, бильш пива нікада не буду покупатьбля...
Підслухав таке у магазині знов оце.
Ять, 20 рублів...
24 роки. 24 Роки як сконав рубль на цій землі! А цьому молодому бикуватому пустоголовому теляті десь 20 на вигляд.
Все, що воно споживало за інформацію в своєму житті, це
раскази сосєда Коляна, як вин в армєї служив, жизсть бачив, да баб портив. А ще, перехопив рубльовий жаргончик дєда Вована, то ващє крутий мужик, срок мотав в Тулі.
Промитий совком мозок. Стерильний. Готовий до будь якої Кисельовської закваски, тільки набодяж...
Чіпляє мене цей невігласний рубль...
Колись, праааа бабця цього теляти, більш як 1000 років тому, жила в найрозвинутішій країні тодішньої Європи - Київській Русі. В славному 35-ти тисячному найкрасивішому місті Європи - Києві. Вже ходила у баньку та вбиральню, що нагадувала перші признаки централізованої каналізації, та носила гарну руську (тобто нашу) прикрасу на шиї - гривню. А в цей час, 800 км на північний схід бігали язичницькі племена по дикому лісу і листком берези підтирались. Звались ті племена - Чудь. Тому й називала їх наша бабця - чудними. І казала - ти диви чудасія яка знов приперлась, коли прибігали ті з лісу голодні.
Прикраса ця була у неї навколо шиї. Гарне, до речі, слово прикраса - те, що при красі, це вам не украшение, чи часом не від - у краси, украсть? Стараслов'янською шия - це грива. Тому й прикраса наколо шиї - гривня. Тоді це була особлива річ, небаченої краси і коштовності, тому Володимир назвав так наші перші гроші. Наші славні гроші з нашим славним тризубом, наші тисячолітні коштовні гроші, які ходили не одну сотню років ще тоді, коли ніяких баксів і євро в помині не було. Ходили, доки не спаскудили Русь безбожники нанівець. Ті безбожники, що зараз в парламенті в рясах сидьма сидять, коли весь світ стоячи шанує та згадує наших бійців...
А далі, все як завжди, банально. Прибігали ці чудаки з пн. сходу і давай відбирати у наших гривні. Та такі вже дикі були ці азіати, що як бачили гривню бились за неї і різали одне одного. Якось один чудак в пориві дикого вереску крикнув своїм - рубітє іх! Маючи на увазі наших, а ті барани якраз з захопленням мавпи роздивлялись гривні, і подумали що рубати треба саме гривні. І почалось рубілово! Потім зібрали цей порубаний мотлох і повезли до себе додому.  А вдома діти питають - папа, что ета за рубь? А папа весь час матюкався і каже - рубь бля!
З того часу довго не парились і вирішили взяти рубля за валюту. Сміх у тому, що я не жартую, майже.) Погугліть почитайте самі.)
Отак і виник рубль. І навіть сьогодні якось символічно, що за гривню три порубаних дають. Ніби пройшла міра крізь часи.
Ну а вже потім вони почали у нас відбирати і назву, і мову, і землю і душу... Така вже звичка...
А знаєте, оце думаю, якби бабця знала на яке гамно зійде онучок, якби вона знала, що нашу вікову шляхетну гривню, її найкоштовнішу гривню, онучок буде називати рубльом і говорити чудним нарєчієм - то мабуть повісилась би від сорому замість нього...
Я, цейво, що сказати хотів Вам взагалі то? Люде, не називайте нашу гривню рубльом, будь ласка. Не принижуйте себе, і так вже нікуди.

Немає коментарів:

Дописати коментар