Так легко бути особливим...

В моєї двохрічної доні є дуже потішна фішка.) Коли вона чимось страшенно засмутилась і збирається плакати, вона мені каже - Тату, лаштунки туман. А коли вона майже пищить від задоволення, то інколи каже - Тату, до діда! Або - Тату, дзинь-дзилинь! Цей наш секрет не могла розкусити самотужки навіть мама, доки ми

їй не розповіли.)

Це все - слова її улюблених пісень. Перша - Саши Буль "Дорога". Друга - Коло дій "До діда". Третя - От вінта "Новорічний дзинь". Раджу послухати, бо... ви ж їх не чули, правда? Гарні пісеньки.

Та ятрить мене одна печаль у цій позитивній історії, друзі...

Саме моя доня, саме моя україночка, що любить своє - виходить дещо біла ворона... Бо вона поняття не має, хто такі якийсь Тіматі, чи Білан, чи Потап, чи якісь ще інші мегазвьозди, якими забитий український телерадіоефір і які на вустах практично в усіх інших дітей...
І ніхто не знає наших.

Ех, як легко в Україні бути особливим, не таким як всі, аж противно.)

Ось що я хочу вам сказати друзі. Нашим дітям з таким підходом, нажаль, не стати супер популярними, хоч би якими талановитими вони не були. Бо українці унікальні - вони слухають що завгодно, тільки не своє. Просто включіть телевізор, чи столичне радіо і переконайтесь самі.
Мене це просто пригнічує... Українське це щось чи то заборонене, чи то табу, чи то специфічне, але ставити його можна лише вночі по радіо та й то на одній-двох хвилях.
З таким підходом, все, що ми можемо передати своїм дітям - це комплекс меншовартості.

Тому й гойдаються наші дітки по світу і примножують та збагачують які хочеш культури, лише не свою. Тому й живе українців за межами України більшеніж в ній. Тому й забувають і забивають на рідне дітки швидше батьків, і цього разу вже абсолютно з власної волі, без жодного примусу. Бо це єдине, що ми навчили їх робити.

Та тільки..., зрозумійте - полишивши культуру своєї землі, ви всеодно не врятуєтесь від  меншовартості. Бо якщо ви вже народились в українській родині, то Ви можете бути лише або гордим українцем, або асимільованим мало, чи ново (хрін вже розбереш) росом.