Вона живе доти, доки вам потрібна.

Вона живе доти, доки вам потрібна.
Без Вас - вона помре.
Не робіть вигляд, що вона не вмирає завдяки Вашій байдужості.
Піклуйтесь про неї, як про власну дитину, бо коли Вас не стане

- вона буде єдина, хто її зможе захистити.
Піклуйтесь про неї нині, і вона збереже Ваших дітей господарями у власній хаті. Не розвіє по світу їх і не допустить чужинців на Ваш поріг.
Любіть її усім серцем навіть не тому, що вона найкрасивіша(як приємно!), а тому що вона просто Ваша. Іншої, щоб Вам не розповідали колонізатори - у Вас нема.
Любіть Її, як кожна людина світу - любить свою.
Любіть її, бо хто ж її буде любити як не Ви?
Бережіть її, бо ніхто окрім Вас її не збереже.

З днем Рідної Мови Вас, українці!

А ще, хочу поділитись улюбленим вічним Олександром Олесем. Цьому віршу 108 років...

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.