Трохи про радіо

В Європі, та й взагалі в усьому цивілізованому світі серед відомих потужних радіостанцій різних країн є поширена практика - обміну хітами. Радіостанції кожної держави залюбки обмінюються хорошою своєю музикою. В такий спосіб, наприклад поляки можуть комфортно почути хорошу іспанську музику, чим живуть іспанці, що в них популярне. Чи будь кого іншого. І навпаки. І не треба полякам докладати якихось надзусиль у розкопках цікавої іспанської музики.

Напевне, це бізнез - мрія. Складно так одразу сказати який ще бізнес настільки конкурентно-дружелюбний. Діджеї кожної окремої країни добре роблять свою роботу і в купі, в усьому світі виходить гарна загальна професійна картинка.

А я от намагаюсь уявити як цей процес обміну хітами відбувається з українськими радіостанціями...

- Ало, це радіо Москводрочило? (тут можете ставити назву будь якої української радіостанції по списку, за винятком хіба пари, яка сидить виключно на іноземній музиці).
- Да, слушаю Вас!
- Вас турбує радіохвиля "Кахания Болгарія". В рамках проекту "музика народів Європи", ми би хотіли обмінятись з Вами хітами. Можемо запропонувати Вам хорошу болгарську музику і хочемо попросити у Вас українську.
- Еее, ууу, иии... Да, мы можем Вам предложить! У нас есть Океан Ельзы и ВВ!
- Ні, Ви не зрозуміли, в нас таке і в самих є. Нам потрібно щось інше, не так популярне у світі, але популярне у Вас в Україні.
-  Еее, ууу, иии... А у нас больше ничего нет...
- Чекайте чекайте, може Ви нас не вірно зрозуміли? Ми знаємо, що в Україні чи не добра тисяча музичних гуртів. А цікавих і не аматорських ледь не півтисячі. Ми знаємо, що український народ написав найбільше в світі пісень, пісень українською найбільше у світі. І нема чого послухати?... Навіть 2-хмільйонна Словенія нам дала більше 40-а гуртів. А Ви нічого нам не можете запропонувати?
- Еее, ууу, иии... Ну есть еще СКАЙ и Друґа река...
- І все?...
- Ну... да.
- А що ж Ви ставите в себе в українському ефірі?...
- Ой да много чего! Киркоров, Бутирка, Лесоповал, Любе, Цоя і даже Машину Времени!
- Це ж російське?
- Ну ми тут такое слушаем...
- Хм... А ще що?
- А еще много амеріканской! А-ха например!
- Це скандінави...
- Что?
- Та ні, нічого... Ясно. Дякую.

Чи як, на Вашу думку це все відбувається?
Блін, ну вони ж прафєсіанали, ну чому вони не провалюються крізь землю від сорому за власне невігластво? Чому їм не образливо за свій народ? Чому цим людям, що ходять на роботу вивчати музику і ставити нам не соромно, поясніть мені...