Главне єхать, а не шашечкі?

Знову про те, за що душа болить…

М. Бориспіль. На вході до центрального ринку:

- Шкафы-купе, стенки, столы, кухни по размеру! Пожалуйста знакомтесь! – тикає хлопчина в руки рекламку жіночці, що говорить по телефону.
- Вы не видите, что я по телефону разговариваю?!
- Извините…
- Та ні, мам, це я не тобі, це тут рекламу тикають в лице… - продовжила жіночка в телефон і

пішла гомоніти далі.

В цей момент дзвонить телефон у цього хлопчини: «Да Саня, привіт! Так, сьогодні буду. Побачимось. Угу, давай!»
Виключає телефон і продовжує – «шкафы-купе, стенки…»

Далі йшла пара, щось жваво обговорюючи між собою українською, і та ж сама історія - відповідала хлопцю теж російською… Ну і т.д.
Це абсолютна класика не тільки для Борисполя, а й для всієї центральної України: вдома українською - на вулиці російською.

ЛЮДИ! АГОВ! ОТЯМТЕСЬ! А ви знаєте, що ця класика була для сходу всього якихось півстоліття тому? І чим вона скінчилась?
Я ще розумію людей, які вже російськомовні. Тут питання делікатніше, значно важче і запущеніше – треба міняти матрицю, ліпити заново. І вини їхньої, власне, в цьому нема… Це Їх батьки здулись при безпросвітному безперспективному агресивному совку - а від чого на очах здуваєтесь ви? Українці, кому потрібні ці ваші понти? Всі і так знають, що ви поліглоти і знаєте щонайменше дві мови. Чи вас хтось не розуміє? Чи вам досі страшно?

23 роки як сконав совок, «сибір і соловецькі келії…»

Українці, московити вам брехали - ніяка вони не багєма, і не обрані. Це банальне недоімперське зло. Ворьйо висшей мєри.  А ви ніякі не холопи… Не існувало взагалі ніякої дружби ніколи і ніяких братніх народів! Не було і 30 років паузи  з останніх 400 - щоб вони нас не вбивали. Візьміть, врешті почитайте. Це просто казочка для йолопів. Вас вже ніхто не вбиває за мову, а сміється з "нарєчія" лише маринована дубувата зазомбована вата, з якою вам у будь якому разі не по дорозі... Не бійтеся бути вільним! Досить никатись! Ви титульна нація, господарі на своїй землі, чи прислуга, що досі виглядає свого чергового господаря? Розправляйте спину і не перекладайте свої проблеми на своїх дітей, бо дітям буде важче. Не доводьте справу до «аля-дамбас»…

Хочеться натиснути світ на паузу і поки всі завмерли повитягувати з вас оті закодовані рускомірні чіпи, що надійно вшиті в мізках, та звільнити…

Пройшов рік від Революції Гідності… Рік небаченого патріотичного піднесення. Рік нової цинічної агресії старого знайомого до болі окупанта.

І які ж підсумки піднесення?
ДУЖЕ багато прапорців?… Це так кльово...

А ще - раніше ми були «шароварщиками» - а тепер, щоправда, «вишиватники»… І нас так називають вже типу не вороги а свої, ті що по один бік барикади... Приїхали.

За цей рік піднесення з тих, кого я знаю, перейшли на російську - з півтора десятки людей. В основному це діти, що закінчили вчитись і поїхали вчитись у ВУЗи. А ще кілька – одружилось в місті… А ще кілька - стали "папочками". І їх діти, вже "сколько себя помнят - всегда говорили по русски"...

А кількість тих, хто перейшов з російської на українську – 0…
Просто тупо 0.

Бо нам, як казав Береза - головне єхать, а не шашечки. А те, що ця дорога в пекло русского міра - нікого не цікавить...