До Дня Вишиванки

Сьогодні багато інфи про вишиванку.)
Що радує, а що розчаровує і дивує.
В цілому - класно.
Але вчепила фраза про те, що одна тут дамочка розповіла, що ми "со своими понтами вышиватницкими лучше б денег на АТО дали, как я, например!!!"

...
Згадалась книга

Горліса-Горського Холодний Яр, де Юрій описує, як його кохана зодягала на війну. Там є розповідь божевільної сили про вишиванку. Мабуть найбільш вразливіша для мене. Як взагалі наші дівчата боялись відпустити своїх хлопців без головного українського оберегу - вишиванки. Були бідними, не мали за душею ні копійки, але вишивали самі і зодягали коханого... Бо відпустити на війну без вишиванки - це як не перехрестити на дорогу, навіть гірше...

А ще згадалось, як я півтора роки тому їздив у ніч на майдан, і так жодного разу і не наважився поїхати туди без вишиванки під куртку - страшнувато було...) В день ще міг - а на ніч боявся без неї. Сцикун, що зробиш, не те що ці безпонтові герої... Цікаво де вони були тоді?

А ще згадався вірш написаний на емоціях, як почали гинути хлопці пачками у війні з Росією.

У вишиванку, як зараз пам'ятаю, вклав усі свої комки в горлі в цьому вірші.)

З Вашого дозволу згадаю:

Стояли обійнявшись незворушно
Дві тіні, що злилися у одну.
Шептались на прощання в мить останню,
До того, як піде він на війну.

- Марічко, пам'ятаєш, сонце моє,
Я дорікнув тобі нізащо, молодим?...
- Іванку, любий, як усе скінчиться-
Будь ласка, повернись живим...

- Марічечко, прости мені, кохана,
Такий незграба я, все забував...
- Іванку, милий, хрестик, мій дарунок,
Щоби ніколи, чуєш, не знімав.

- Марічко, пташко, ти скажи матусі,
Що я навчання маю на селі ...
- Іваночку, цю мою вишиванку
Дивись, щоб не узріли москалі.

- І ще, Марічко, я так рідко кажу...
Я дуже... пташечко, тебе люблю.
- Іваночку, в лиху годину
не лізь у пекло, я тебе молю.

- Бувай, Марічко! Як сідає сонце
Будем дивитися на нашу зорю!
- Іванку, будемо! О Боже, стій коханий!
Я ж не сказала... Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!

#деньвишиванки