середа, 26 серпня 2015 р.

Про святкування Дня Перемоги

Вітаю Вас. Нарешті ці щорічні критичні дні закінчуються.
Два тяжко хворих мудаки 76 років тому, заварили таку кашу, так закрутили і зазомбували людей, що впродовж 6-ти років люди вбили десятки мільйонів людей.
А нові мудаки  зробили так, щоб цю трагедію зараз святкували по повній.

Одні носяться з короладськими стрічками навіть в трусах вже, кажуть що все життя їх одягали, хоча офіційно цей чекістський позаплановий проект стартував лише 2005-го, після Памаренчевої революції, після того, як пукін зрозумів, що просто падаждать пока ми зросійщимось самі - може й не пройти, треба помогти. І полетіла пропаганда... Саме зі стрічечки почалось це дєдиваєвалі, що переросло вже в младєнцев. До стрічки дєди 70 років тому якось воювали поганенько виходить...
Тепер вже й ми міряємось з короладами своїми значками. Ну а шо, гулять так гулять.
Одні пляшуть на кістках загиблих, а інші проганяють перших - не так пляшите.
А кістки загиблих все трищать, а душі все виють...
Весь світ збирається тихенько 8-го на день Примирення, пом'янув невинно померлих, згуртувася, віддав шану, згадав незлим тихим словом, щоб більше ніколи не повторити цей морок і все.
А ми тут святкуємо, "Не забудем, не простим", "пам'ятаємо, перемагаємо"...
Шоу, паради, концерти, п'янки...
Дві імперії пройшлись по нас з кінця в кінець, і знищили стільки нас, що навіть сумарно всіх інших людей в купі - було менше вбито ніж нас, українців. А ми святкуємо перемогу нашого на той момент господаря...
Жесть.
Ладно, лишився ще день, тримайтесь.
Не знаєте як?) Даю маячок.
А біля Тараса так добре, друзі.)
Так затишно, по сімейному. Люди тут добрі, приязні, ввічливі і розумні. Їхати звідси не хочеться. Говорять привітно, дивляться замріяно з Тарасової гори, як реве ревучий, цитують Григоровича і чекають в теплій компанії таких же як вони - доки скінчиться цей глум над мертвими, живими і здоровим глуздом.
Навідайте його, він Вам буде радий.

Немає коментарів:

Дописати коментар